Ніж Boker Tirpitz Damascus Wood

Представляємо вашій увазі ексклюзивний ніж, створений з використанням уламків броні німецького лінкора часів Другої світової війни «Tirpitz». Клинок моделі Böker Tirpitz Damascus закалений до 60 HRC. Накладки на рукоять виготовлені з грецького горіха. Процес кування дуже складний, оскільки корабельна броня є надзвичайно твердою, тому для її переробки необхідні дуже високі температури. Тим не менш, кінцевий результат вражає — клинок ножа не тільки надзвичайно твердий, але й має вражаючий візерунок.

Цей ніж поєднує в собі історію, традиції та сучасні технології. Крім того, він йде в комплекті з подарунковою дерев'яною коробкою та сертифікатом автентичності. Має серійний номер. Маючи клинок з понад 300 шарів сталі, він стане прикрасою будь-якої приватної колекції.

Tirpitz (Тирпіц) — другий лінкор типу Bismarck (Бісмарк), що входив до складу Kriegsmarine (Крігсмаріне — військово-морський флот — офіційне найменування германських військово-морських сил у часи Третього Рейху). За початковими планами лінкори типу Bismarck повинні були використовуватись як головна ударна сила Крігсмаріне у боях з французьким та британським флотами на акваторії Північного і Норвезького морів, проте хід кампаній Другої світової війни змусив німецьке командування використовувати свої лінкори як рейдерів для порушення британських морських комунікацій у Північній Атлантиці. В бойових діях Tirpitz брав участь дуже мало, але лише своєю присутністю в Норвегії він загрожував арктичним конвоям СРСР і сковував значні сили британського флоту. Корабель був спущений на воду 1.04.1939. Своє назву він отримав на честь графа-адмірала Альфреда фон Тирпіца — засновника сучасного германського флоту.

Tirpitz — величезний (загальна довжина майже 254 м) військовий корабель водотоннажністю понад 50 000 тонн (з 1994 офіційно — 35 000 тонн, проектно — 45 474 тонн), озброєний торпедами і 380-мм знаряддями. Крім того, у список його озброєння входили радіолокаційне обладнання, артилерійські снаряди, мінно-торпедні комплекси та авіаційна група. Один він представляв постійну загрозу для кораблів союзників у Баренцевому морі.

«Одинока королева півночі», — так між собою називали лінкор норвезькі моряки.

Уїнстон Черчилль був менш поетичним і називав його не інакше як «Чудовиськом». Він вимагав щоденних доповідей про пересування лінкора від Управління спеціальних операцій, яке використовувало для цієї мети норвезьких агентів під прикриттям. Так почалась виснажлива, майже трирічна полювання на «Чудовисько»:

Він [«Тирпіц»] створює загальний страх і загрозу у всіх точках одночасно. (Черчилль).

За час служби в Норвегії корабель постійно піддавався нальотам бомбардувальників і торпедним атакам. Однак Tirpitz мав величезну живучість і неймовірну удачу, тому майже до кінця війни залишався головним болем для кожного командира союзників у регіоні, особливо для Черчилля. Потоплений лінкор був лише 12.11.1944.

Після війни уламки лінкора були розрізані і розпродані норвезькою компанією. Майже все судно було розрізано і вивезено. Але, тим не менш, значна частина носової частини «Тирпіца» залишається там, де він і затонув у 1944 році. Саме за замовленням компанії Böker норвезькі водолази витягли фрагменти броні з носової частини, які пізніше були використані для виготовлення унікальної дамаської сталі марки Tirpitz Damascus. Крім того, електрогенератори з корабля були використані як тимчасова електростанція, що постачала електроенергію для рибної промисловості навколо міста Хоннінгсвог (норв. Honningsvag). Неподалік від місця затоплення корабля існують штучні озера, що з'явилися в кратерах від вибухів бомб Tallboy, які влучили мимо лінкора. Сьогодні деякі частини лінкора використовуються Норвезьким дорожнім департаментом (Vegvesenet) як тимчасова дорожня поверхня при проведенні ремонтних робіт. Інші частини лінкора були переплавлені на брошки та інші прикраси. Також значна частина броньової обшивки зберігається в Королівському військово-морському музеї «Explosion!» («Вибух!») у Госпорті, Хемпшир, Великобританія.

Такі унікальні ножі, як Tirpitz Damascus можна порівняти з німецькими автомобілями преміум-класу — такі ж вишукані та безкомпромісні. Вони стануть прикрасою будь-якої колекції, а також вигідно підкреслять статус та вибірковість свого власника.